Консультація щодо деяких аспектів оформлення підгрупи А першої групи інвалідності

У цій консультації нами буде розглянуто особливості процедури встановлення підгрупи А першої групи інвалідності дітям та повнолітнім особам з синдромом Дауна.

Під час підготовки тексту консультації нами використовувались наступні джерела права:

1. Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” від 06.10.2005 р. №2961-IV (далі – ЗУ № 2961);
2. Положення про лікарсько-консультативну комісію затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 р. № 917 (далі – Положення, затверджене постановою КМУ № 917);
3. Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 р. № 917 (далі – Порядок, затверджений постановою КМУ № 917);
4. Положення про медико-соціальну експертизу затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317 (далі – Положення про МСЕК, затверджене постановою КМУ № 1317);
5. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317 (далі – Положення, затверджене постановою КМУ № 1317);
6. Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. №10 (далі – Перелік, затверджений постановою КМУ № 10).

1. Лікарі та обстеження до направлення на проходження медико-соціальної експертизи дітей та повнолітніх осіб для встановлення статусу інвалідності

Загальний порядок встановлення статусу “дитина з інвалідністю”/”дитина з інвалідністю підгрупи А” або групи інвалідності повнолітнім особам умовно можна розділити на 4 етапи:

1. Проходження амбулаторного або стаціонарного обстеження, лікування;
2. Направлення лікарем/лікувально-профілактичним закладом охорони здоровʼя направлення на медико-соціальну експертизу;
3. Оцінка критеріїв життєдіяльності та порушень функцій організму комісією, яка проводить медико-соціальну експертизу;
4. Встановлення статусу “дитина з інвалідністю”/”дитина з інвалідністю підгрупи А” або групи інвалідності для повнолітніх осіб.

Слід зазначити, що законодавство України містить різні процедури встановлення групи інвалідності для дітей та для повнолітніх осіб. 

Так, процедура та порядок встановлення статусу інвалідності щодо дітей зазначені у положеннях, закріплених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 р. №917, а щодо повнолітніх осіб – положеннях, які закріплені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317. У звʼязку з цим, зазначене питання нами буде розглянуто та обгрунтовано окремо щодо дітей та окремо щодо повнолітніх осіб.

1.1. Лікарі та обстеження до направлення на проходження медико-соціальної експертизи дитини

Якщо Ваша дитина є дитиною з синдромом Дауна, Вам потрібно звернутися до педіатра (примітка – на сьогодні, такий лікар продовжує називатись педіатром), яка керує лікуванням Вашої дитини. Лікар закладу охорони здоровʼя, в якому спостерігається дитина, призначить проходження повного медичного обстеження та проведення усіх необхідних досліджень.

Законодавство України не обмежує та не закріплює перелік лікарів та дослідження, які потрібно пройти дитині з синдром Дауна для  встановлення статусу  “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”. 

Це визначається лікарем відповідно до клінічної картини.

За результатами обстеження та дослідження стану здоровʼя, лікар приймає рішення про направлення дитини на медико-соціальну експертизу для встановлення статусу “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А”. Медико-соціальну експертизу дитині проводить Лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоровʼя. 

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ №2961:

“Медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей – лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу “особа з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю” у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.”

Механізм встановлення лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів інвалідності дітям встановлено Порядком, затвердженим постановою КМУ №917.

Згідно з п.4 Порядку, затвердженого постановою КМУ №917:

“Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров’я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.”

1.2. Лікарі та обстеження до направлення на проходження медико-соціальної експертизи повнолітньої особи

У тому випадку, якщо повнолітня особа є особою з синдромом Дауна, їй потрібно звернутися до свого сімейного лікаря. Сімейний лікар направить повнолітню особу до лікарсько-профілактичного закладу охорони здоровʼя для проходження обстеження та лікування.

Законодавство України не обмежує та не закріплює перелік лікарів та дослідження, які потрібно пройти повнолітній особі з синдром Дауна для  встановлення групи інвалідності. Це визначається лікарем відповідно до клінічної картини.

Після проходження обстеження та лікування, лікувально-профілактичних заклад охорони здоровʼя приймає рішення про направлення повнолітньої особи для встановлення групи інвалідності до Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).  

Відповідно до ч.1 та 2  ст.7 ЗУ №2961:

“Медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей – лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу “особа з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю” у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.”

Відповідно до п.3 Положення, затвердженого постановою КМУ №1317:

“3. Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі – особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.”

Висновок:

Законодавством України не встановлено обмеження щодо обстежень та досліджень, які призначає лікар дитині/повнолітній особі з синдромом Дауна. Це визначає лікар відповідно до клінічної картини.

Повнолітня особа отримує направлення на проходження медико-соціальної експертизи до МСЕК від  лікувально-профілактичного закладу охорони здоровʼя, де проходить лікування/спостерігається повнолітня особа.

Дитина отримує направлення на проходження медико-соціальної експертизи до ЛКК від лікаря, який надає первинну медичну допомогу у закладі охорони здоровʼя, в якому спостерігається дитина.

2. Оцінка критеріїв життєдіяльності та порушень функцій організму комісією, яка проводить медико-соціальну експертизу

Законодавство України містить різні процедури встановлення групи інвалідності для дітей та для повнолітніх осіб. Враховуючи вищенаведене, питання оцінки критеріїв життєдіяльності та порушень функцій організму комісією, яка проводить медико-соціальну експертизу, буде розглянуто як для дітей, так і для повнолітніх осіб окремо.

2.1. Оцінка критеріїв життєдіяльності та порушень функцій організму дитини для встановлення статусу “дитина з інвалідністю підгрупи А” ЛКК

При проведенні медико-соціальної експертизи стану здоровʼя дитини для встановлення статусу “дитина з інвалідністю підгрупи А”, ЛКК проводить оцінку основних критеріїв життєдіяльності та функцій організму.

Оцінка показників порушень функцій організму та критеріїв життєдіяльності наступні:

I ступінь – незначні порушення;

II ступінь – помірні порушення;

III ступінь – виражені порушення;

IV ступінь – значно виражені порушення.

При наявності виражених порушень або значних виражених порушень функцій організму (ІІІ і ІV ступені) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії їх вираження від помірного порушення до значного вираженого порішення (II, III і IV рівні), дитині з інвалідністю встановлюється підгрупа А. 

Згідно з п.15 Положення, затвердженого постановою КМУ №917:

“15. Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження:

I ступінь – незначні порушення;

II ступінь – помірні порушення;

III ступінь – виражені порушення;

IV ступінь – значно виражені порушення.”

Відповідно до п.14 Положення, затвердженого постановою КМУ №917:

“14. Основними видами порушень функцій організму є:

порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій);

порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше);

порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості);

порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів);

порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету;

порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла).”

За п.16 Положення, затвердженого постановою КМУ №917:

“16. Основними категоріями життєдіяльності є здатність до:

самообслуговування;

самостійного пересування;

орієнтації;

спілкування;

контролювання своєї поведінки;

навчання;

трудової діяльності.”

Відповідно до ч.5 ст.7 ЗУ №2961:

“До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров’я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.”

Відповідно до п.3 Положення, затвердженого постановою КМУ №917:

“3. Особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія “дитина з інвалідністю”, а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров’я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, – категорія “дитина з інвалідністю підгрупи А”.”

Відповідно до п.18 Положення, затвердженого постановою КМУ №917:

“18. Ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.”

Згідно з п.21 Положення, затвердженого постановою КМУ №917:

“21. … Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А” є виключно висока міра втрати здоров’я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров’я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).”

2.2. Оцінка критеріїв життєдіяльності та порушень функцій організму повнолітньої особи для встановлення підгрупи А першої групи інвалідності МСЕК 

Враховуючи норми п.27 Положення, затвердженого постановою КМУ №1317, при проведенні медико-соціальної експертизи стану здоровʼя повнолітньої особи, МСЕК проводить оцінку основних критеріїв життєдіяльності та при наявності виключно високого ступеню втрати здоровʼя, що спричиняє потреби у постійному сторонньому догляді, встановлює підгрупу А першої групи інвалідності.

Згідно з п.3 Положення про МСЕК, затвердженого постановою КМУ №1317:

“3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.”

Відповідно до п.26 Положення, затвердженого постановою КМУ №1317:

“26. Особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.”

Відповідно до п.27 Положення №1317:

“27. … До I групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені:

нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб;

нездатність до орієнтації (дезорієнтація);

нездатність до спілкування;

нездатність контролювати свою поведінку;

значні обмеження здатності до навчання;

нездатність до окремих видів трудової діяльності.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров’я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).”

Висновок:

Комісія, яка проводить медико-соціальну експертизу (ЛКК або МСЕК) на підставі поданих лікарем/лікувально-профілактичним закладом документів проводить комплексну оцінку життєдіяльності та порушень функцій організму дитини/повнолітньої особи.

При наявності вираженого порушення або значно вираженого порушення життєдіяльності та функцій організму, ЛКК/МСЕК приймає рішення про надання дитині статусу “дитина з інвалідністю підгрупи А”,  повнолітній особі встановлення підгрупи А першої групи інвалідності.

3. На який термін оформляється підгрупа А першої групи інвалідності?

Законодавством України не встановлено конкретного строку, на який оформлюється підгрупа А першої групи інвалідності дитині, проте строк дії медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років не може тривати довше, ніж до моменту досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.9 Порядку №917:

“9. З метою визначення ефективності та повноти реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації повторний огляд дітей з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться не пізніше ніж за один місяць до закінчення дії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Дата повторного огляду зазначається у медичному висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Повторний огляд дітей з інвалідністю раніше встановленого строку може бути проведений за заявою як батьків або законних представників дитини з інвалідністю, так і лікаря, який надає дитині первинну медичну допомогу, в разі зміни стану здоров’я і працездатності.“

Повнолітнім особам підгрупа А першої групи інвалідності оформлюється на 3 роки. 

Крім того, підгрупа А першої групи інвалідності оформлюється безстроково при наявності хвороб, при яких обʼєктивно дозволяється встановити неефективність реабілітаційних заходів, неможливість відновлення соціальної адаптації та покращення стану здоровʼя, у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю

Якщо під час дії 3-х річного строку дії висновку про підгрупу А першої групи інвалідності особа досягає пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування” від  09.07.2003 р. №1058-IV, підгрупа А першої групи інвалідності оформлюється безстроково.

Також слід зазначити, що за заявою особи або інших заінтересованих осіб, у разі настання змін у стані здоровʼя і працездатності, можливо дострокове проведення повторного огляду. Аналогічно, дострокове проведення повторного огляду можливе при наявності рішення суду про проведення повторного огляду.

Відповідно до п.22 Положення №1317:

“22. Повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один – три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такої особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров’я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.”

У випадку наявності захворювань, зазначених у Переліку, затвердженого постановою КМУ №10,  підгрупа А першої групи інвалідності оформлюється безстроково.

Відповідно до ч.14 ст.7 ЗУ №2961:

“Порядок проведення переогляду з метою підвищення групи інвалідності і вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України.”

Висновок:

Дітям встановлюється статус “дитина з інвалідністю підгрупи А” на строк, який не може тривати довше, ніж до моменту досягнення дитиною 18 років.

Повнолітнім особам підгрупа А першої групи інвалідності оформлюється на 3 роки. 

Повнолітнім особам підгрупа А першої групи інвалідності оформлюється безстроково у разі:

• наявності захворювань, зазначених у Переліку, затвердженого постановою КМУ №10;
• якщо під час 3-х річного строку дії висновку про підгрупу А першої групи інвалідності особа досягає пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. №1058-IV;
• наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю.

За заявою повнолітньої особи або інших заінтересованих осіб може бути достроково проведено повторний огляд у разі настання змін у стані здоровʼя і працездатності, а також у разі наявності рішення суду про проведення повторного огляду.

4. Чи є синдром Дауна підставою для підгрупи А? Особливості проходження обстеження з метою встановлення інвалідності у випадку наявності синдрому Дауна 

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. №10 було затверджено Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.

Відповідно до Міжнародного класифікатору хвороб 10 (МКХ 10), до коду Q90 Синдром Дауна належить:

• Q90.0 Трисомія 21, мейотичне нерозходження
• Q90.1 Трисомія 21, мозаїцизм Трисомія 21 з мітотичним нерозходженням 
• Q90.2 Трисомія 21, транслокація Трисомія 21 з Робертсоновою транслокацією 
• Q90.9 Синдром Дауна, неуточнений Трисомія 21 БДВ

Q90 синдром Дауна не входить до зазначеного  Переліку, затвердженого постановою КМУ № 10, у звʼязку з цим Q90 синдром Дауна не є виключною підставою для встановлення інвалідності підгрупи А першої групи. 

Проте кожна особа з синдромом Дауна  має різну клінічну картину та різні супутні захворювання, у звʼязку з цим, в кожному випадку необхідно встановлювати ступінь втрати здоровʼя та здатність особи до самообслуговування. Синдром Дауна характеризується можливою наявністю низки супутніх захворювань, які можуть бути підставою для визначення високої міри втрати здоров’я та надзвичайної (повної) залежності від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактичної нездатності до самообслуговування, що призводить до практичних випадків встановлення особі з синдромом Дауна підгрупи А першої групи інвалідності.

У залежності від наявності супутніх захворювань, перелік лікарів та обстежень які необхідно пройти особі з синдромом Дауна може бути різним та цілком залежить від клінічної картини. 

Так, у статті доцента кафедри  педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету Ластівки І.В. “Медичні проблеми дітей із синдромом Дауна” зазначається, що синдром Дауна часто супроводжується хворобами серцево-судинної системи, шлунково-кишечного тракту, нервової системи, органів зору, слуху та дихання, нейропсихіатричних захворювань та наявності аномалій опорно-рухового апарату. 

У звʼязку з цим, лікарі часто видають направлення на проходження психіатричного обстеження особам із синдромом Дауна задля того щоб, по-перше, встановити повну клінічну картину, по-друге, встановити детальний план реабілітаційних заходів для особи, та, по-третє, підготувати необхідний пакет документів задля встановлення статусу інвалідності.

Висновок:

Q90 синдром Дауна не є беззаперечною підставою для отримання підгрупи А першої групи інвалідності. Синдром Дауна є підставою для встановлення підгрупи А першої групи інвалідності лише при наявності інших супутніх захворювань, які призводять до ступеня втрати здоровʼя, при яких особа фактично не здатна до самообслуговування. 

Лікар, яка відповідає за лікування особи/дитини, є відповідальним за направлення її на медико-соціально комісію для встановлення статусу інвалідності. Враховуючи клінічну картину та захворювання особи/дитини, лікар має право направляти для обстеження та лікування до спеціалізованих лікарів, у випадку наявності підозри на ті чи інші захворювання.

У звʼязку з тим, що Q90 синдром Дауна має випадки наявності подвійного діагнозу, тобто супроводжується нейропсихічними порушення або порушеннями розвитку, лікарі частіше за все направляють осіб з синдромом Дауна на обстеження у психіатра, оскільки наявність чи відсутність нейропсихічних порушень має вагомий вплив при визначенні реабілітаційних заходів та, в тому числі, встановлені статусу інвалідності.