Права та пільги батьків повнолітніх дієздатних дітей з інвалідністю 2 групи 

Права батьків дорослих дітей із інвалідністю (запит від мами в якої дитині вже 21 рік): “Я працюю в державній установі, на 1 ставку, (це по 7 год. – 5 днів), маю повнолітню (21 рік) доньку 2 групи інвалідності , але я не опікун  (донька дієздатна). Донька працює. Питання: Чи маю  я   пільги ?  Якщо так, то які ?”

Як ми знаємо, пільги – це встановлені чинним законодавством України переваги, що надаються конкретній категорії осіб порівняно з іншими людьми.

У даному випадку ми розглядаємо лише конкретну ситуацію щодо пільг батьків повнолітніх дієздатних дітей, які мають 2 групу інвалідності із здатністю до трудової діяльності.

1.Підстави встановлення 2 групи інвалідності

Згадаємо підстави встановлення 2 групи інвалідності, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» :

«Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров’я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня – здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня – здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня – нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня – нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня – здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня – здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня – здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.»

2. Обсяги цивільної дієздатності 

У запитанні вказано, що повнолітня донька з інвалідністю 2 групи є дієздатною та працює, а її матір не є її опікуном. 

У своєму запитанні матір не згадувала щодо наявності обмежень цивільної дієздатності її доньки та наявністю у неї піклувальника, тому ми не розглядаємо таку можливість.  

Поняття дієздатності можна знайти у главі 4 підрозділу 1 розділу ІІ Цивільного кодексу України: 

«Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.»

«Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття)…»

До складу повної цивільної дієздатності входять такі елементи:

1. здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав;
2. здатність самостійно здійснювати набуті цивільні права;
3. здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки;
4. здатність самостійно виконувати цивільні обов’язки;
5. здатність нести відповідальність у разі невиконання цивільних обов’язків.

При цьому відповідно до статті 78 Цивільного кодексу України, якщо така повнолітня дієздатна особа буде мати потребу у допомозі, то вона може обрати собі помічника, що не позбавляє та не обмежує її дієздатність: 

«Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов’язків

1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки, має право обрати собі помічника.

Помічником може бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім’я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом.

2. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.

3. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.

4. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення.

Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.

5. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.

6. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.»

3.Права та пільги батьків дорослих дітей із інвалідністю 2 групи 

3.1.Компенсація вартості проїзду до санаторно-курортних закладів

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 187 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад» (надалі Постанова КМУ № 187) визначає механізм забезпечення осіб із інвалідністю санаторно-курортними путівками та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Постанова КМУ № 187 закріплює: 

«Особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I та II групи до санаторіїв (відділень) спінального профілю, путівки не видаються, лише оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі у зворотному напрямку) у транспорті загального користування (залізничному та автомобільному) згідно з поданими проїзними квитками. У разі проїзду залізничним транспортом відшкодовується вартість квитка у плацкартному вагоні.»

Як бачимо, у даній нормі містяться деякі обмеження – «до санаторіїв (відділень) спінального профілю», тобто ця норма застосовується лише щодо осіб, які супроводжують осіб із інвалідністю з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку.

Детально за посиланням на сайті Дія «Грошова компенсація вартості проїзду до санаторно-курортного закладу (відділення спінального профілю) особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I та II групи з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку»

3.2.Забезпечення сімей осіб із інвалідністю транспортом

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 999 «Деякі питання соціального захисту осіб з інвалідністю» (надалі Постанова КМУ № 999) визначає механізм забезпечення легковими автомобілями осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

Підставою для забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 Постанови КМУ № 999, та висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про наявність в особи з інвалідністю медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 Постанови КМУ № 999. При цьому Постановою КМУ № 999 затверджені випадки, коли особи із інвалідністю мають право на забезпечення автомобілями незалежно від медичних показань. 

Постанова КМУ № 999 затверджує права члена сім’ї особи з інвалідністю користуватись таким автомобілем, за умови, що сама особа з інвалідністю не здатна їм керувати по об’єктивним причинам.

«У реєстраційних документах робиться позначка про передачу права користування автомобілем члену сім’ї, іншій особі, якій передається право користування автомобілем (для осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб з інвалідністю I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1), та осіб з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва). Для осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб з інвалідністю I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1), та осіб з інвалідністю унаслідок трудового каліцтва), передача права користування автомобілем дозволяється не більше ніж двом членам сім’ї.»

«Строк, на який передається право користування автомобілем члену сім’ї особи з інвалідністю, встановлюється у реєстраційних документах на автомобіль з дозволу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду виходячи з обставин конкретної сім’ї особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю».

«Особа з інвалідністю або член сім’ї, якому передано право користування автомобілем, законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю отримує автомобіль особисто.»

«Навчання водінню автомобіля члена сім’ї, якому передається право користування ним, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю здійснюється за власні кошти.»

«Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену її сім’ї (за бажанням такого члена сім’ї), який на час смерті особи з інвалідністю були зареєстровані за місцем реєстрації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.»

Детально за посиланням на сайті Дія «Забезпечення осіб з інвалідністю автомобілем»

3.3.Передплата одного друкованого періодичного видання на рік на сім’ю особи з інвалідністю

Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 р. № 120 «Деякі питання соціального захисту осіб з інвалідністю» (надалі Постанова КМУ № 120) визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Соціальний захист осіб з інвалідністю”.

Так, згідно з Постановою КМУ № 120 бюджетні кошти спрямовуються у тому числі на передплату особам з інвалідністю I та II груп одного друкованого періодичного видання на рік на одну особу з інвалідністю (сім’ю особи з інвалідністю) – відповідно до Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що надійшли до державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70

Особи з інвалідністю (законні представники осіб з інвалідністю) звертаються для передплати друкованих періодичних видань до відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем реєстрації проживання. 

3.4.Право працівника, що доглядає за хворим членом сім’ї  відповідно до медичного висновку, на звільнення у строк, який він просить

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпПУ)  «догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку» є однією із поважних причин, при якій роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

«Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.»

Цікаво, що перелік таких причин у нормі не обмежений, що дає можливість по іншому сформулювати обставини звільнення. 

Зверніть увагу, що Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136-IX від 15.03.2022. (далі – ЗУ № 2136-IX) надав додаткові причини для звільнення у строк, про який просить працівник, а саме: 

«Стаття 4. Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника

1. У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).»

3.5.Право працівника, що доглядає за хворим членом сім’ї  відповідно до медичного висновку,

на неповний робочий день або неповний робочий тиждень

Згідно з статті 56 КЗпПУ «догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку» є однією із поважних причин, при якій роботодавець зобов’язаний встановлювати працівнику неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

«Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.»

Варто зауважити, що пільги у вигляді праці на умовах надомної та дистанційної роботи згідно зі ст. 60-1 та ст. 60-2 КЗпПУ, передбачені лише для батьків та/або осіб, які взяли під опіку осіб з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Також згідно з ч. 1 ст. 182-1 КЗпПУ додаткова відпустка надається лише працівникам, які є батьками та/або особою, що взяли під опіку особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

3.6.Право сімей, у складі яких є особи з інвалідністю, на забезпечення житла умовами безперешкодного доступу до нього для осіб з інвалідністю та міським телефоном

Стаття 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №  875-XII від 21.03.1991 (далі – ЗУ № 875-XII) затверджує наступне: 

«Стаття 30. Житло (жиле приміщення), займане особами з інвалідністю або сім’ями, у складі яких вони є, під’їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають відповідати вимогам щодо безперешкодного доступу та бути пристосованими до потреб таких осіб, а також обладнане телефонним зв’язком.

Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.»

3.7.Права водіїв, які перевозять осіб з інвалідністю

Згідно із ст. 30 ЗУ № 875-XII водії, які перевозять осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.

«Власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об’єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю”, повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.»

Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585 «Про затвердження Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів» затвердити порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів.

3.8.Пріоритет на проходження контролю у пунктах пропуску через державний кордон України

Згідно із ст. 38 ЗУ № 875-ХІІ батьки та інші близькі родичі першої лінії спорідненості мають право на пріоритет перед іншими особами при проходженні передбачених законодавством України видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України при супроводі їх доньки на лікування (за наявності підтвердних документів): 

«…Особи з інвалідністю, які прямують на лікування (за наявності підтвердних документів), особи з інвалідністю першої групи та діти з інвалідністю мають право на пріоритет перед іншими особами на проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій. Разом з такими особами у пріоритетному порядку можуть слідувати особи, які їх супроводжують (не більше двох), та, у разі необхідності, – близькі родичі першої лінії спорідненості. У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення та контрольних пунктах в’їзду-виїзду на тимчасово окуповані території пріоритет може надаватися при слідуванні в пішому порядку або на легковому автомобілі, за умови відсутності в транспортному засобі, в якому прямують зазначені особи, інших (крім визначених цією статтею) осіб.»

3.9.Право на призначення дострокової пенсії за віком

Згідно із статтею 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі – ЗУ № 1058-IV) право на призначення дострокової пенсії за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, – після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу.

«Стаття 115. Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян

1. Право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

..3) жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, – після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років;»

Схожа норма міститься у статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №  1788-XII від 05.11.1991 (далі – ЗУ № 1788)

Стаття 17. Пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства

Жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти “є” і “ж” статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.

При чому стаття 56 ЗУ №  1788  затверджує періоди догляду за дитиною, які зараховуються до стажу роботи. 

«До стажу роботи зараховується також:

…є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;»

4.Висновки та рекомендації

На відміну від інших категорій людей, батьки повнолітніх дієздатних осіб із інвалідністю 2 групи, які мають здатність до трудової діяльності, не мають великого обсягу прав та пільг.

Це обумовлено, у першу чергу, тим, що їх діти (особи із інвалідністю) одночасно мають «повну дієздатність» та «здатність до трудової діяльності».

Така особа з інвалідністю сприймається державою (в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування) як така, що може самостійно мати, набувати та реалізовувати свої права, нести повну відповідальність за свої дії. 

І батьки у такому випадку вже не вважаються її законними представниками. 

При цьому законодавством України все ж таки передбачені деякі права та пільги для батьків повнолітніх дієздатних осіб із інвалідністю 2 групи, які мають здатність до трудової діяльності, а саме: 

• додаткові трудові права, встановлені КЗпПУ;
• пільги щодо перевезення за кермом осіб з інвалідністю (безоплатне паркування на спеціально обладнаних майданчиках);
• право на призначення дострокової пенсії за віком; 
• інші пільги та/або права, мова про які йшла у тексті цієї консультації.