Інклюзія у сфері освіти: загальні положення (частина 1)

У Законі України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145 (далі – Закону України № 2145), а саме у п. 12 і п. 13 ст. 1, містяться визначення двох вихідних термінів, які опосередковують та уособлюють сутність і форму поняття «інклюзія у сфері освіти» – «інклюзивне навчання» та «інклюзивне освітнє середовище». Розглянемо кожне із них більш детально.

Так, відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України № 2145 «інклюзивне навчання – система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників”.

Дане визначення створює загальне уявлення про призначення інклюзивного навчання: будь-які освітні послуги мають бути орієнтованими на їх споживачів (здобувачів освіти), особливо коли мова йде про осіб, які потребують пристосування порядку надання таких послуг під їх особисті потреби. 

Вихідні положення, які створюють загальне уявлення про порядок впровадження та організації інклюзивного навчання у закладах освіти, незалежно від її рівня, а також форми власності таких закладів, містяться у абз. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону України № 2145. 

1. Організація інклюзивного навчання у закладах освіти на відповідних рівнях освіти здійснюється відповідно до порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

2. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків заклад освіти утворює інклюзивний клас та/або групу в обов’язковому порядку.

Спеціальний клас та/або група утворюється керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом.

Зі змісту вказаних норм стає зрозумілим, що:

1)інклюзивне навчання проводиться у межах так званих інклюзивних та/або спеціальних класів/груп;

У Законі України № 2145 не міститься тлумачення того, що таке інклюзивні та спеціальні класи/групи, які підстави для створення кожного(ої) із них, хто із здобувачів освіти і на підставі яких особливих освітніх потреб може бути включеним до інклюзивних, а хто – до спеціальних класів/груп тощо. Вбачається, що з підстав загальності характеру обговорюваного закону, його положення мають відображатись в інших спеціальних законах, які регулюють освітній процес на окремих рівнях.

2) покроковий порядок організації інклюзивного навчання врегульовується на рівні підзаконних актів (акти Кабінету Міністрів України),

Зі слів законодавця вбачається, що відповіді на питання, що таке інклюзивні та спеціальні класи/групи, як і для кого вони утворюються та у якому випадку, ми знайдемо саме у цих актах. Зупинимось на них трохи згодом.

3) підставою для запровадження інклюзивного навчання є звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків;

Зазначимо, що таке звернення не є єдиною підставою для організації інклюзивного навчання, адже засновники закладів освіти можуть з власної ініціативи запровадити його для осіб з особливими потребами, якщо з самого початку їх метою є сприяння таким особам у здобутті освіти.

4) впровадження інклюзивного навчання є НЕ правом закладу освіти, а його обов’язком, якщо у такій формі отримання освітніх послуг зацікавлений хоча б один здобувач освіти та/або його законний представник. 

Обов’язковість запровадження інклюзивної освіти ґрунтується на принципі рівності права на здобуття освіти у контексті його реалізації тими здобувачами, які мають особливі освітні потреби. 

Саме тому законодавство України не містить жодних винятків, які дозволяють не враховувати індивідуальні особливості таких здобувачів освіти, тим самим обмежуючи їх користування освітніми послугами. 

Як висновок, відмова засновника та/або керівника закладу освіти в організації інклюзивного навчання чи то у формі інклюзивних, чи то спеціальних класів/груп є грубим порушенням конституційного права на освіту і може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку.

Отже, ознайомившись із визначенням, ознаками та організаційними формами інклюзивного навчання, перейдемо до іншої складової частини інклюзії у сфері освіти – інклюзивного освітнього середовища.

Інклюзивне навчання не може проводитись за тими ж стандартами і порядками, характерними для загального освітнього процесу. 

Характер особливих освітніх потреб зумовлює не лише зміни у навчальних програмах або в обсязі чи порядку навчального матеріалу. Цей характер впливає також і на те, якими способами буде реалізовуватись освітня програма, хто та з використанням яких засобів буде надавати освітні послуги особам з індивідуальними особливостями. Ці та інші супутні питання вирішуються шляхом створення “інклюзивного освітнього середовища”.

Згідно з п. 13 ст. 1 Закону України № 2145 «інклюзивне освітнє середовище – сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей».

Без створення інклюзивного освітнього середовища особам з особливими освітніми потребами все одно може бути важко опановувати нові знання. Отже, інклюзивне освітнє середовище створює у них відчуття постійної підтримки та усвідомлення спроможності власними силами досягти успіхів у навчальному процесі.

Таким чином, поняття інклюзивного навчання та інклюзивного освітнього середовища є нерозривно пов’язаними на практиці, а їх відокремлення цікавить нас лише для усвідомлення комплексного характеру інклюзії у сфері освіти.

Форми та порядок організації інклюзивного навчання у різних складових національної системи освіти регулюються як спеціальними законами, так і підзаконними нормативними актами, з переліком яких пропонуємо ознайомитись у списку нижче:

• Дошкільна освіта – Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 року № 2628, «Порядок організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 року № 530 та «Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу», затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я від 27.03.2006 року № 240/165; 

• Повна загальна середня освіта – Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 2925, «Порядок організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти», затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 15.09.2021 року № 2021 № 957 та «Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах», затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010 року № 1224;

• Професійна (професійно-технічна) освіта – Закон України “Про професійну (професійну-технічну) освіту” від 10.02.1998 року № 3025, “Порядок організації інклюзивного навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 636;

• Фахова передвища освіта – Закон України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 року № 2745, “Порядок організації інклюзивного навчання в закладах фахової передвищої освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 року № 1321;

• Вища освіта – Закон України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 року № 1556 та «Порядком організації інклюзивного навчання у закладах вищої освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 635;

• Позашкільна освіта – Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 року № 1841 та «Порядком організації інклюзивного навчання в закладах позашкільної освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 779.

Поняття і співвідношення форм організації інклюзивного навчання у межах складових національної системи освіти буде розглянуто нами у наступній частині цієї консультації.

ВИСНОВОК

Інклюзивне навчання призначене для задоволення особливих освітніх потреб здобувачів освіти. Воно дає їм можливість реалізувати своє право на освіту, взяти участь у процесі соціалізації, стати повноцінною частиною суспільства. 

Інклюзія у сфері освіти є комплексним поняттям, адже одночасно включає у себе як інклюзивне навчання, так і інклюзивне освітнє середовище. 

Інклюзивне навчання проявляється у створенні навчальних програм, пристосованих для отримання освітніх послуг особами з особливими освітніми потребами.

Інклюзивне освітнє середовище включає у себе пристосовані матеріально-технічні умови, призначені для досягнення високої ефективності результатів освітнього процесу, учасниками якого виступають особи з особливими освітніми потребами.