Інклюзія у сфері освіти: загальні положення (частина 2)

У попередній частині консультації нами було розглянуто основоположні поняття інклюзії у сфері освіти – інклюзивне навчання та інклюзивне освітнє середовище. Зі змістом першої частини консультації можна ознайомитись за посиланням _______________________________.

Предметом другої частини консультації, як і було обіцяно, виступають дві окремі форми організації інклюзивного навчання – інклюзивні та спеціальні класи/групи.

Пропонуємо окремо розібрати форми інклюзивного навчання у всіх складових національної системи освіти та прослідкувати, як побудоване їх регулювання у межах кожної із них.

1. Інклюзивне навчання на рівні дошкільної освіти

Для знайомства з інклюзивним навчанням у цій частині нам знадобляться Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 року № 2628 (далі – Закон України № 2628), «Порядок організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 року № 530 (далі – Порядок № 530) та «Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу», затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я від 27.03.2006 року № 240/165 (далі – Порядок № 240/165). 

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України № 2628 «для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації корекційно-розвиткової роботи у складі закладів дошкільної освіти … утворюються інклюзивні та/або спеціальні групи для виховання і навчання дітей з особливими освітніми потребами». 

Отже, законодавець каже, що особи, які мають особливі освітні потреби, можуть брати участь в інклюзивному навчанні у закладі дошкільної освіти на базі двох організаційних форм: інклюзивних та спеціальних груп.

Ознаку, за якою ці дві організаційні форми відрізняються одна від одної, варто шукати у підзаконних актах.

Так, згідно з п. 1 Порядку № 240/165 «Дошкільні навчальні заклади (групи – ред.) компенсуючого типу (спеціальні та санаторні) створюються для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації». 

Відповідно до п. 15 Порядку № 240/165, до спеціальних груп включаються діти (здобувачі освіти), які мають вади зору, слуху, порушення мови, опорно-рухового апарату, а також з розумовою відсталістю та із затримкою психічного розвитку. 

Це виключний перелік «особливих освітніх потреб», які зумовлюють необхідність створення спеціальних груп для участі в освітньому процесі носіїв таких потреб. Відповідно, особи, особливі освітні потреби яких мають інший характер, не можуть включатись до складу спеціальних груп. Чи дійсно це так, побачимо далі.

Відповідно до п. 1 Порядку № 530 «дія Порядку № 530 не поширюється на заклади дошкільної освіти (ясла-садки) компенсуючого типу, будинки дитини, заклади дошкільної освіти (дитячі будинки) інтернатного типу, структурні (дошкільні) підрозділи спеціальних закладів загальної середньої освіти».

Отже, організація інклюзивних груп має інший порядок та розрахована для осіб з окремим переліком особливих освітніх потреб.

Дійсно, зі змісту Порядку № 530 випливає що інклюзивні групи утворюються відповідно до одного із п’яти визначених «рівнів підтримки», якого потребує дитина, виходячи із так званих «труднощів, що перешкоджають успішному функціонуванню». 

Ці труднощі, зважаючи на обмеження нормативного регулювання, не включають у себе вади психологічного та/або фізіологічного розвитку, характерні для відвідувачів спеціальних груп, тобто носять, так би мовити, менш інтенсивний негативний характер і не пов’язані із захворюваннями. 

З іншого боку, Порядок № 530 не роз’яснює, що конкретно включається до поняття “труднощів, що перешкоджають успішному функціонуванню”. У Додатку 2 до Порядку № 530 зазначено лише, що це певні “бар’єри у різних сферах розвитку, які перешкоджають успішному функціонуванню (навчанню/взаємодії/ігровій діяльності/мобільності)”. 

Проте, у п. 6 Порядку № 530 містить згадку про “…зокрема дітей з порушеннями інтелектуального розвитку…”, що вступає у колізію зі змістом Положення № 240/165, адже саме у спеціальних групах навчаються діти з “які потребують корекції розумового розвитку”. 

Розмежування, з якими вадами інтелектуального розвитку дитині варто відвідувати інклюзивний групу, а які особливості розумового розвитку вказують на необхідність навчатись у спеціальном класі ні у Порядку № 957, ні у Положенні № 240/165 не міститься. 

Як висновок, можна зазначити, що до інклюзивних груп включаються діти, особливі освітні потреби яких проявляються у наявності труднощів, які перешкоджають дитині у навчанні/взаємодії/ігровій діяльності/мобільності.  

До спеціальних груп, у свою чергу, включаються діти, особливі освітні потреби яких пов’язані із певними психологічними чи фізіологічними вадами розвитку, в тому числі захворюваннями, які заважають дитині здобувати освіту на загальних засадах. 

Можливо розмежування треба проводити за ступенем негативного впливу, який відчуває дитина при взаємодії з оточуючим світом, а можливо відносно до причин, якими було викликано особливості розвитку дитини. Нормотворці залиши це питання відкритим.

2. Інклюзивне навчання на рівні повної загальної середньої освіти

Для знайомства з інклюзивним навчанням у цій частині нам знадобляться Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 2925 (далі – Закон України № 2925), «Порядок організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти», затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 15.09.2021 року № 2021 № 957 (далі – Порядок № 957) та «Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах», затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010 року № 1224 (далі – Положення № 1224).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України № 2995 «заклади загальної середньої освіти … утворюють інклюзивні та/або спеціальні класи у порядку, визначеному законодавством». 

Відповідно до п. 2.2. Положення № 1224 «спеціальні класи комплектуються відповідно до особливостей психофізичного розвитку та навчально-пізнавальної діяльності дітей з вадами зору, слуху, опорно-рухового апарату, тяжкими порушеннями мовлення, затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю». 

Натомість, відповідно до п. 1 Порядку № 957 «дія Порядку № 957 не поширюється на спеціальні класи закладів загальної середньої освіти, спеціальні школи та навчально-реабілітаційні центри, крім інклюзивних класів зазначених закладів освіти, створених на період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду)». Робимо висновок: інклюзивні класи мають окремі підстави і порядок створення.

Але потім знову починаємо спостерігати ситуацію, схожу з дошкільною освітою.

 За аналогією із нею, виходячи із змісту Порядку № 957, інклюзивні класи формуються з урахуванням одного із п’яти визначених «рівнів підтримки», якого потребує дитина, а цей рівень визначається ступенем виявлених «труднощів, що перешкоджають успішному функціонуванню». 

Проте, у п. 6 Порядку № 957 знов таки присутня згадка про “…дітей з порушеннями інтелектуального розвитку…”, а розмежування між цими “порушеннями” із Порядку № 957 та “розумовою відсталістю” у Положенні № 1224 не вказано.

Оскільки ні один із нормативних актів не роз’яснює нам відмінності між особливими освітніми потребами у формі «труднощів, що перешкоджають успішному функціонуванню» та особливостями психофізичного розвитку та навчально-пізнавальної діяльності, пов’язаними із вадами здоров’я, вимушені припускати:  різниця міститься у ступені інтенсивності негативного впливу на дитину та/або причинах виникнення таких особливих освітніх потреб.

3. Інклюзивне навчання на рівні професійної (професійно-технчної) освіти

Для знайомства з інклюзивним навчанням у цій частині нам знадобляться Закон України “Про професійну (професійну-технічну) освіту” від 10.02.1998 року № 3025 (далі- Закон України № 3025) та “Порядок організації інклюзивного навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 636 (далі – Порядок № 636).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України № 3025 «заклади професійної (професійно-технічної) освіти можуть створювати у своєму складі інклюзивні групи для навчання осіб з особливими освітніми потребами».

Згідно з п. 2 Порядку № 636 «інклюзивна група – група у закладі професійної (професійно-технічної) освіти, в якій поряд з іншими здобувачами освіти навчаються одна або більше осіб з особливими освітніми потребами».

Як вбачається зі змісту п. 6 Порядку № 636 інклюзивна група у складі закладу професійної (професійно-технічної) освіти утворюється за рішенням керівника такого закладу.

Помічаємо, що у тексті Порядку № 636 відсутнє поняття «спеціальної групи». Це викликає деякий подив, адже виникає питання стосовно того, який саме характер особливих освітніх потреб є об’єднуючим критерієм для визначення потенційних членів інклюзивної групи. Чи означає це, що характер освітніх потреб більше немає значення для розмежування форм інклюзивного навчання у цій складовій системи освіти? Відповіді на це питання Порядок № 636 не надає.

Звернувшись до сайтів деяких закладів професійної (професійно-технічної) освіти нами було виявлено, що серед умов забезпечення інклюзивного навчання виокремлення окремо взятих особливих освітніх потреб, носії яких мають можливість ефективно отримувати освіту у цих закладах, не проводиться.

Натомість, надається інформація загального характеру про пристосування матеріально-технічних умов закладу освіти до прийняття і надання освітніх послуг для осіб з особливими освітніми потребами.

Для прикладу пропонуємо ознайомитись із наступними сайтами таких закладів освіти:

• Професійно-технічне училище № 26 м. Кременчука;
• Катюжанське вище професійне училище.

Робимо висновок, що у межах складової професійної (професійно-технічної) освіти втрачається розмежування організаційних форм інклюзивного навчання за критерієм характеру особливих освітніх потреб учасників освітнього процесу.

4. Інклюзивне навчання на рівні фахової передвищої освіти

Для знайомства з інклюзивним навчанням у цій частині нам знадобляться Закон України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 року № 2745 (далі – Закон України № 2745), “Порядок організації інклюзивного навчання в закладах фахової передвищої освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 року № 1321 (далі – Порядок № 1321)

Прямого посилання на інклюзивне навчання у тексті Закону України № 2745 НЕ МІСТИТЬСЯ. 

Проте, відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 32 Закону України № 2745, у структурі закладів фахової передвищої та вищої освіти відповідно передбачається можливість створення «спеціального навчально-реабілітаційного підрозділу, який утворюється з метою організації інклюзивного освітнього процесу та спеціального навчально-реабілітаційного супроводу здобувачів фахової передвищої/вищої освіти з особливими освітніми потребами, забезпечення їм доступу до якісної фахової передвищої/вищої освіти з урахуванням обмежень життєдіяльності». 

Цей підрозділ має координаційно-супроводжувальні функції, має у своєму складі фахових спеціалістів, але безпосередньо не відноситься до форм об’єднання здобувачів освіти з особливими освітніми потребами у межах навчального закладу.

Звернувшись до п. 8 Порядку № 1321 бачимо наступне положення: «керівник закладу освіти на підставі заяви особи з особливими освітніми потребами або її батьків (інших законних представників) та висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, наданого інклюзивно-ресурсним центром, в обов’язковому порядку утворює інклюзивну групу». 

Якими «особливими освітніми потребами» відрізняються здобувачі освіти, які стануть членами такої групи, не уточнюється. Більше того, жодної згадки або натяку на створення спеціальних груп у Порядку № 1321 НЕ МІСТИТЬСЯ.

Стає зрозуміло, що не залежно від типу особливих освітніх потреб, які існують на боці здобувача освіти, він має право навчатись виключно у межах інклюзивної групи. Чому раптом на рівні фахової передвищої освіти з’явилось таке “поєднання” та, навіть, уніфікація, жодного пояснення немає. 

На практиці, звернувшись до веб-сайтів деяких освітніх закладів, можна побачити, що особливої уваги у зазначенні того, із якими саме особливими освітніми потребами у них мають змогу навчатись відповідні особи, не приділяється. 

Не вказано навіть інформації щодо створених інклюзивних груп. Як навчальні заклади інформують абітурієнтів про організацію інклюзивного навчання, можна ознайомитись тут:

Чернівецький транспортний фаховий коледж – https://ctk.cv.ua/inclusiya/;

Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету – http://www.kepk.com.ua/finansova-zvitnist/d-dok2-2;

Харківський фаховий коледж спортивного профілю – https://hovufks.org.ua/umovi-dosupnosti-zakladu-osviti-dlya-navchannya-osib-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami/;

Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну – https://lbt.lviv.ua/%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5/.

Таким чином, робимо висновок, що на рівні фахової передвищої освіти особи-абітурієнти з будь якими особливими освітніми потребами безвідносно до їх проявів, причин виникнення та інших ознак, мають змогу навчатись у межах інклюзивних груп за підтримки фахового персоналу такого закладу освіти.

5. Інклюзивне навчання на рівні вищої освіти

Цей рівень освіти регулюється Законом України “Про вищу освіту” від 01.07.2014 року № 1556 (далі – Закон України № 1556) та «Порядком організації інклюзивного навчання у закладах вищої освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 635 (далі – Порядок № 635).

На рівні вищої освіти ситуація є ідентичною  рівню фахової передвищої освіти:

• у Законі України № 1556 посилання на інклюзивне навчання відсутнє;
• у п. 6 Порядку № 635 вказано, що «керівник закладу вищої освіти на підставі письмового звернення здобувача освіти з особливими освітніми потребами або одного з батьків (інших законних представників), а також індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (за наявності), іншої документації, що підтверджує наявність в особи особливих освітніх потреб, утворює інклюзивну групу»;
• Відсутні будь-які згадки про утворення спеціальних груп.

В інформаційних довідках про можливість здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами також не приділяється увага розмежуванню таких потреб, натоість надається дуже узагальнена інформація. Для прикладів надаємо наступні посилання:

Одеський національний медичний університет 

Подільський державний університет

Вінницький національний технічний університет  

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

6. Інклюзивне навчання на рівні позашкільної освіти

Найбільш цікавим і неоднозначним з точки зору нормативного регулювання у плані інклюзивного навчання є сегмент позашкільної освіти. Він регулюється нормами Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 року № 1841 (далі – Закон України № 1841) та «Порядком організації інклюзивного навчання в закладах позашкільної освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 779 (далі – Порядок № 779).

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 року № 1841 зазначено, що «заклади позашкільної освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи та інші організаційні форми для навчання осіб з особливими освітніми потребами». 

Бачимо, що з’являється нове поняття «інші організаційні форми для навчання осіб з особливими освітніми потребами», яке не має конкретного визначення або сутнісних ознак, за якими такі форми визначаються, проте спеціальні групи збереглись і начебто мають використовуватись на практиці. 

Відкриваємо Порядок № 779 і бачимо, що у п. 4 зазначено таке: «у заяві про зарахування до закладу позашкільної освіти зазначається необхідність утворення інклюзивної групи (класу) або іншої організаційної форми навчання (далі – інклюзивна група (клас) …». 

Робимо висновок: спеціальних груп все таки не передбачено, натомість є інклюзивні групи та «інші форми», які, чомусь одразу об’єднуються у єдине скорочене поняття «інклюзивна група (клас)». 

ВИСНОВОК

Інклюзивне навчання проводиться у межах двох основних організаційних форм – інклюзивних та спеціальних класів (групи).

Комплектування цих форм визначається за характером особливих освітніх потреб учасників освітнього процесу, який є дуже різноманітним і не обов’язково має корені свого походження у порушеннями психічного, фізіологічного чи розумового розвитку особи. 

Прогалини, що містяться у законодавстві України з цього питання на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та позашкільної освіти не сприяють визначеності в організації інклюзивного навчання. 

На практиці навчальні заклади намагаються включатись до процесу освітньої інклюзії, але, на жаль, розуміння цієї проблеми серед суспільства є доволі низьким.

І відповідно, батьки дітей часто не знають про права їх дітей на інклюзивне освітнє середовище.