Створення інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти 

Інклюзивне навчання як форма організації освітнього процесу для здобувачів освіти з особливими освітніми потребами впроваджується у межах інклюзивного освітнього середовища. 

Це середовище, у свою чергу, базується на спеціальних формах об’єднання таких здобувачів освіти у складі інклюзивних та спеціальних класів (груп). 

Це випливає зі змісту ч. 2 ст. 20 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145, де вказано, що

«у разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків заклад освіти утворює інклюзивний клас та/або групу в обов’язковому порядку. Спеціальний клас та/або група утворюється керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом».

Інклюзивні та спеціальні класи (групи) не мають на меті штучне відокремлення осіб з особливими освітніми потребами від осіб, які здобувають освіту на загальних засадах. Натомість, їх призначення полягає у створенні сприятливого і відкритого середовища, пристосованого для найбільш продуктивного навчання та/або виховання осіб з особливими освітніми потребами. 

Предметом даної консультації виступає порядок створення інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти.

Процес створення інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти регулюється «Порядком організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної освіти», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2019 року № 530 (далі – Порядок № 530).

Одразу варто зазначити, що зарахування дитини до дошкільного навчального закладу здійснюється на підставі загальних правил, встановлених «Положенням про заклад дошкільної освіти», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 305 з урахуванням особливостей, визначених Положенням № 530.

Так, відповідно до п. 2 Порядку № 530 «керівник закладу дошкільної освіти на підставі заяви батьків (одного з батьків) або інших законних представників (одного законного представника) дитини з особливими освітніми потребами та висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (далі – висновок) приймає рішення про утворення інклюзивної групи. Інклюзивна група утворюється в обов’язковому порядку за наявності однієї такої заяви».

Також, у п. 4 Порядку № 530 передбачено, що «засновник (засновники) закладу дошкільної освіти за умови утворення інклюзивної групи має забезпечити в установленому законодавством порядку:

• приведення території закладу, будівель та приміщень у відповідність із вимогами державних будівельних норм щодо закладів дошкільної освіти та інклюзивності;
• створення відповідної матеріально-технічної та навчально-методичної бази, у тому числі необхідні навчально-методичні і навчально-наочні посібники, навчально-дидактичне та ігрове обладнання;
• утримання відповідного штату працівників, зокрема асистента вихователя інклюзивної групи;
• облаштування ресурсної кімнати для проведення психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових занять.

Отже, одразу бачимо, що ініціювання створення інклюзивної групи має оформлюватись заявою батьків дитини з особливими освітніми потребами або осіб, які їх замінюють, адресованої на ім’я керівника закладу дошкільної освіти. 

Однієї такої заяви достатньо для того, щоб керівник закладу прийняв рішення про створення інклюзивної групи. 

Жодних підстав для відмови керівника у створенні інклюзивної групи Порядком № 530 не передбачено, натомість передбачено обов’язок засновника закладу дошкільної освіти додатково створити умови, які дозволяють досягти цілей інклюзивного навчання – так зване інклюзивне освітнє середовище.

Обов’язковим документом, який додається до заяви, є висновок інклюзивно-ресурсного центру, який надається фаховими спеціалістами за місцем проживання дитини. На підставі цього висновку будуть визначатись конкретні заходи підтримки, які мають надаватись дитині у процесі навчально-виховної діяльності.

Крім того, у п. 2 Порядку № 530 вказано, що «за наявності інвалідності в дитини до заяви додається копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, надана лікарсько-консультативною комісією, або копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю».

Програма реабілітації дитини з інвалідністю також орієнтує фахівців закладу дошкільної освіти на визначення тих чи інших заходів та/або способів підтримки і супроводу дитини, які мають сприяти її гармонійному розвитку у всіх сферах.

Так, у п. 6 Порядку № 530 зазначено, що «для забезпечення індивідуалізації освітнього процесу для дітей з особливими освітніми потребами, які мають висновок, відповідно до рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності) або для дітей, які за рішенням закладу освіти отримують підтримку першого рівня, складається індивідуальна програма розвитку. Індивідуальна програма розвитку розробляється командою психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами, склад якої затверджується керівником закладу дошкільної освіти».

Таким чином, індивідуальна програма розвитку (далі – програма) ґрунтується на рекомендаціях, наданих інклюзивно-ресурсним центром і вказує на конкретні заходи, які мають бути вжиті для створення середовища найбільшого сприяння під час здобуття дитиною дошкільної освіти. 

Тобто, програма визначає рівень загального розвитку дитини у всіх сферах життєдіяльності, тим самим виявляючи окремі моменти, які потребують опрацювання з боку профільних спеціалістів. 

Розробкою програми займається команда психолого-педагогічного супроводу – спеціалісти різного профілю, кожен із яких володіє знаннями, необхідними для оцінки психологічного та фізіологічного розвитку дитини і розробки на її основі системи заходів, спрямованих на підтримку такого розвитку. 

Згідно з п. 6 Порядку № 530 «індивідуальна програма розвитку складається на навчальний рік (у разі потреби за рішенням команди психолого-педагогічного супроводу – на літній період), підписується всіма членами команди психолого-педагогічного супроводу, одним з батьків або іншим законним представником дитини, затверджується керівником закладу дошкільної освіти, переглядається тричі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування та зберігається в закладі дошкільної освіти не менше ніж три роки, а також обліковується у системі автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів. Батьки або інші законні представники дитини можуть отримати копію індивідуальної програми розвитку за вимогою у закладів освіти та/або у системі автоматизації роботи інклюзивно-ресурсних центрів».

Крім того, п. 6 Порядку № 530 передбачено, що «для дітей, які відповідно до рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру цього потребують, зокрема дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, або для дітей, які за рішенням закладу освіти потребують підтримки першого рівня, розробляється індивідуальний навчальний план  строком на три місяці з подальшим його продовженням протягом навчального року».

Індивідуальний навчальний план є складовою частиною індивідуальної програми розвитку, має освітнє спрямування і містить у собі цілі, які плануються до досягнення, заходи, які мають бути вжиті для досягнення поставлених цілей, а також оцінка отриманих результатів виконання навчального плану. 

Логічним буде запитання: чи всі діти, які мають особливі освітні потреби, отримують однакові освітні послуги безвідносно до характеру таких потреб? Звичайно, що ні. 

Для цього за наслідками розробки індивідуальної програми розвитку, з урахуванням рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру та програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності) визначається так званий «рівень підтримки».

Відповідно до п. 1 Порядку № 530 «рівні підтримки – обсяг тимчасової або постійної підтримки в освітньому процесі дітей, які цього потребують, відповідно до їх індивідуальних потреб».

Всього Порядком № 530 передбачено п’ять рівнів підтримки, серед яких перший рівень підтримки застосовується для дітей, які мають поодинокі, незначні труднощі, що перешкоджають її успішному функціонуванню (навчанню/ взаємодії/ігровій діяльності/ мобільності), а п’ятий рівень підтримки призначено для тих дітей, які мають труднощі найтяжчого ступеня прояву. 

Детальний опис кожного із рівнів підтримки, підстав його запровадження, психолого-педагогічних заходів, які застосовуються для у рамках кожного із них містяться у Додатку 2 Порядку № 530 і кожна зацікавлена особа має можливість ознайомитись з ними самостійно.

ВАЖЛИВО! Для дитини (дітей), які мають потребу у першому рівні підтримки, інклюзивна група не створюється.

Якщо інклюзивна група не створюється, дитина з першим рівнем підтримки користується супроводом фахівців та співробітників закладу дошкільної освіти, які входять до складу команди психолого-педагогічного супроводу, протягом навчально-виховного процесу. 

Якщо ж створення інклюзивної групи було проведено, то згідно з п. 8 Порядку № 530 додатково «вводиться посада асистента вихователя, який забезпечує особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу, бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку, адаптує навчальні матеріали з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами». 

Зазвичай, такий асистент входить до складу команди психолого-педагогічного супроводу.

Крім того, дітям у залежності від ступеня і рівня труднощів, виявлених спеціалістами, відповідно до п. 7 Порядку № 530 надаються «психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги (допомога) … відповідно до індивідуальної програми розвитку з урахуванням рекомендацій інклюзивно-ресурсного центру. Залежно від віку дитини, ступеня складності порушень та з урахуванням її індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності передбачається від двох до восьми психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових занять на тиждень відповідно до рекомендованого рівня підтримки, зазначеного у висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини».

Психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги можуть надаватися як індивідуально, так і в групі наповнюваністю двоє – шестеро дітей з урахуванням однорідності порушень та індивідуальних особливостей.

Такі заняття додатково сприяють підтримці психологічного та розумового розвитку дитини з особливими освітніми потребами, пришвидшують отримання нею знань, умінь та навичок, передбачених державним стандартом дошкільної освіти.

Наостанок зазначимо, що п. 9 Порядку № 530 дозволяється «за рекомендаціями інклюзивно-ресурсного центру та письмовою заявою одного з батьків або іншого законного представника дитини заклад дошкільної освіти забезпечує доступ до освітнього процесу асистента дитини з особливими освітніми потребами. Асистент дитини з особливими освітніми потребами проходить медичний огляд відповідно до вимог законодавства».

На відміну від асистента вихователя асистент дитини, перебуваючи з нею під час навчально-виховного процесу, допомагає останній у задоволенні потреб, не пов’язаних з отриманням освіти. Наприклад, це можуть бути:

• допомога дитині у самообслуговуванні;
• підтримання у спілкуванні (зокрема за допомогою жестової мови);
• організація харчування та пересування;
• забезпечення безпеки та спостереження за станом здоров’я (наприклад, прийом ліків);
• сприяння проведенню дозвілля та організація денного відпочинку.

Наостанок зазначимо, що Порядком № 530 визначено граничну кількість дітей, які можуть бути включеними до інклюзивної групи у залежності від рівня підтримки, визначеного для кожної такої дитини. 

Відповідно до п. 5 Порядку № 530 встановлено наступні положення:

«В інклюзивних групах кількість дітей з особливими освітніми потребами має становити не більше трьох осіб, зокрема:

• не більше одної дитини, яка потребує четвертого чи п’ятого рівня підтримки;
• не більше двох дітей, які потребують третього рівня підтримки;
• не більше трьох дітей, які потребують другого рівня підтримки.

У разі наявності висновку, що не містить інформації про рівень підтримки, така дитина розподіляється у групу закладу дошкільної освіти відповідно до складності її порушень з урахуванням рекомендацій команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами (за участю фахівців інклюзивно-ресурсного центру)».

На період дії воєнного стану в Україні зазначені кількісні обмеження НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ.

ВИСНОВОК

Інклюзивне навчання у закладах дошкільної освіти впроваджується в обов’язковому порядку безвідносно до кількості дітей з особливими освітніми потребами, які потребують такого навчання.

Реалізацією завдань інклюзивного навчання займаються фахівці та спеціалісти у сфері психології та медицини, здатні здійснювати корекційно-розвитковий вплив на кожну дитину в індивідуальному порядку. Для цього кожна дитина з особливими освітніми потребами має власну індивідуальну програму розвитку та, за необхідності, індивідуальний навчальний план.

Визначення характеру особливих освітніх потреб впливає на визначення рівня підтримки, у межах присвоєння якого визначаються конкретні заходи, використання яких призводить до відчуття комфорту і підтримки дитиною у середовищі однолітків, сприяє соціалізації та ефективному здобуванню освіти.

Батьки або особи, які їх замінюють, беруть активну участь в інклюзивному навчанні своєї дитини, починаючи з етапу ініціювання створення інклюзивних класів/груп до моменту, коли освітній процес буде завершено і дитина зможе перейти до наступного рівня навчання. Їх підтримка продовжує бути вагомою складовою у становлення особистості дитини, не дивлячись на роботу компетентних фахівців закладу освіти.