Отримувач державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю та надбавки за догляд за дітьми з інвалідністю: особливості законодавчого регулювання

Предметом цієї консультації виступають наступні питання: 

• Чи можна при оформленні державної соціальної допомоги в якості отримувача допомоги вказувати батька дитини, який працевлаштований, і одночасно в якості отримувача надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю вказувати мати, яка не працює? 
• Чи не суперечить це законодавчим актам, які регулюють ці відносини?

Для надання чітких відповідей на окреслені питання пропонуємо разом дослідити чинне законодавство України у частині соціального забезпечення дітей з інвалідністю та членів їх сімей.

1. Право на отримання “державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю” та “надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю” (далі – державна соціальна допомога, надбавка)

Питання, пов’язані з процедурами призначення та надання державної соціальної допомоги та надбавки регулюються на рівні двох основних актів чинного законодавства України у сфері забезпечення прав осіб з інвалідністю, а саме:

• Закон України  «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 № 2109-III (далі – ЗУ № 2109); 
• Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 79 (далі – Постанова КМУ № 79)

Відповідно до ст. 1 ЗУ № 2109 

“право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років”.

Отже, саме “діти з інвалідністю віком до 18 років” виступають суб’єктами права на отримання державної соціальної допомоги у силу наявності певних фізіологічних, психічних та/або інших порушень функцій їх організму, які негативно впливають на можливість ведення ними повноцінної життєдіяльності. 

Метою надання зазначеної допомоги є створення додаткової матеріально-фінансової бази для підтримки та/або відновлення здоров’я дитини з інвалідністю, у тому числі з урахуванням її програми індивідуальної реабілітації.

Натомість, згідно з ст. 3 ЗУ № 2109 

“надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби”.

Зі змісту вищевказаної норми вбачається, що, на відміну від права на отримання державної соціальної допомоги, право на надбавку має не дитина з інвалідністю віком до 18 років, а саме особи, на утриманні та/або під доглядом яких вона знаходиться (зокрема, батьки або один з них, усиновлювачі, опікуни, піклувальники тощо). 

Таким чином, метою запровадження надбавки як соціальної виплати є забезпечення додаткової матеріально-фінансової підтримки для осіб, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, піклуються про її належний розвиток та, при цьому, не займаються іншою діяльністю, у тому числі тією, яка дозволяє отримувати їм засоби для існування (заробітну плату, стипендію тощо).

2. Отримувачі державної соціальної допомоги

Визначившись із тим, що право на отримання державної соціальної допомоги має дитина з інвалідністю віком до 18 років, пропонуємо звернути увагу на зміст ст. 8 ЗУ № 2109. 

Зазначена норма закріплює, що “заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання”.

Крім того, ст. 10 ЗУ № 2109 вказує, що “державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання”.

На додачу, звернемо увагу на Постанови КМУ № 79, у якому зазначено, що 

“за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю віком до 18 років), які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, призначається державна соціальна допомога відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” або пенсія, або державна соціальна допомога згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”.

Поняття “законні представники” міститься у ст. 242 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), а саме: 

«1.Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. 

2.Опікун є законним представником малолітньої особи.

3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.» (піклувальник відноситься до категорії “законних представників”  у розумінні норм ЗУ № 2109 та Постанови КМУ № 79).

Як бачимо, звернення та отримання державної соціальної допомоги здійснюється саме особами, на утриманні та/або під доглядом яких вона знаходиться (зокрема, батьки або один з них, усиновлювачі, опікуни, піклувальники тощо). 

Таким чином, батьки дитини з інвалідністю віком до 18 років виступають отримувачами державної соціальної допомоги, адже саме вони від імені дитини з інвалідністю віком до 18 років здійснюють реалізацію її права на отримання зазначеної допомоги. 

При цьому ні у ЗУ № 2109, ні у Постанові КМУ № 79 немає жодної згадки про вимоги працевлаштування законних представників, які виступають отримувачами державної соціальної допомоги. 

Проте зауважимо, що ст. 8 ЗУ № 2109 містить наступне положення: 

«Один із непрацюючих батьків, усиновителів, опікун або піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, додатково подають довідку про те, що вони не працюють, видану за місцем проживання». 

Тобто якщо, законний представник не працює, він повинен додатково подати довідку, яка це підтверджує. 

Сам факт працевлаштування чи непрацевлаштування законного представника дитини (отримувача державної соціальної допомоги) жодним чином не скасовує право на отримання державної соціальної допомоги. 

Наостанок зазначимо, що інформація про одного з батьків дитини з інвалідністю, яка міститься у медичному висновку про дитину з інвалідністю, виданому лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я, для вирішення питання про призначення державної соціальної допомоги НЕ має жодного значення.

Це підтверджується нормою Постанови КМУ № 79, яка вказує, що 

«на дітей з інвалідністю віком до 18 років державна соціальна допомога призначається законному представнику дитини незалежно від того, чиї дані (прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) матері, батька, опікуна, піклувальника) зазначені у медичному висновку про дитину з інвалідністю, виданому лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я». 

Отже, як батько, так і матір дитини з інвалідністю віком до 18 років мають право звернутись за отриманням державної соціальної допомоги до органів соціального захисту населення у складі місцевих державних адміністрацій та/або органів місцевого самоврядування і отримувати таку допомогу від імені їх дитини з інвалідністю віком до 18 років. Працевлаштування матері чи батька при цьому ролі не грає. 

3. Отримувачі надбавки

Відповідно до ст. 3 ЗУ № 2109 один з батьків, усиновителів, опікун, піклувальник дитини з інвалідністю віком до 18 років (далі – законні представники) отримують надбавку у разі, якщо вони:

• не працюють;
• не навчаються (крім заочної форми навчання);
• не проходять службу;
• не займають виборну посаду 

і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю (далі – 1 група умов). 

АБО перебувають:

• у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
• у відпустці без збереження заробітної плати;

у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю (далі – 2 група умов).

Виходячи із двох окремих груп умов, яким мають відповідати законні представники дитини з інвалідністю віком до 18 років задля отримання надбавки, пропонуємо умовно поділити зазначених законних представників на дві відповідні категорії, де перша буде відповідати умовам з першої групи, а друга – умовам з другої групи (далі – Перша категорія законних представників, Друга категорія законних представників).

Проаналізуємо кожну з двох згаданих нами категорій законних представників детальніше у світлі умов, відповідність яким є умовою для отримання надбавки.

3.1. Перша категорія законних представників

3.1.1. Умова “не працювати”

Дана умова має розглядатись через призму відсутності трудових відносин у розумінні Кодексу законів про працю України. 

При чому законодавцем не визначено будь-яких виключень стосовно того, яким чином особа не може або може бути працевлаштована (за трудовим договором або контрактом, строково або безстроково, за основним місцем роботи або за суміщенням, чи сумісництвом, дистанційно або надомно, з використанням повного чи неповного робочого часу тощо). 

Будь-які трудові відносини, наявні у законного представника на момент подання заяви про отримання надбавки, виступають підставою для відмови у її призначенні або для припинення її нарахування і виплати.

Із зазначеного вище існує один виняток. 

Так, відповідно до п. 15 Постанови КМУ № 79 

«якщо працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років (крім одиноких матерів (одиноких батьків) дітей з інвалідністю віком до 18 років та одного з законних представників дитини з інвалідністю підгрупи А), було короткостроковим (менш як 30 календарних днів), виплата надбавки на догляд не припиняється. Перерахунок державної соціальної допомоги без надбавки на догляд проводиться на підставі рішення органу соціального захисту населення з дня працевлаштування по день звільнення отримувача».

Тобто, фактично, на законодавчому рівні факт короткострокового працевлаштування (менш як 30 к.д.) не вважається таким, що є підставою для відмови у призначенні надбавки або припинення її нарахування і виплати. 

Також у нормі п. 15 Постанови КМУ № 79 міститься підтвердження тези про те, що будь-які трудові правовідносини законного представника перешкоджають йому в отриманні надбавки, а саме: 

«У разі працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, виплата надбавки на догляд припиняється з місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося працевлаштування».

3.1.2. Умова “не навчаються”

Щодо того, що слід розуміти під законодавчим формулюванням «не навчаються (крім заочної форми навчання)», викладеним у ЗУ № 2109, то відповідно до п. 5 Постанови КМУ № 79 мова йде про навчання «в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти)».

Зауважимо, що під “заочною формою навчання” у розумінні ст. 9 Закону України “Про освіту” від 05.09.2017 року № 2145 

“заочна форма здобуття освіти – це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними”.

Отримання законним представником професійної-технічної, фахової передвищої та/або вищої освіти з використанням заочної форми НЕ може виступати підставою для відмови у призначенні надбавки або припинення її нарахування і виплати. 

3.1.3. Умова “не проходять службу”

Щодо формулювання «не проходять службу», то під ним відповідно до п. 5 Постанови КМУ № 79 потрібно розуміти «військову службу». 

Згідно з ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII: «Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби».

Таким чином, законний представник, який на момент подання заяви про отримання надбавки або на момент здійснення нарахувань та виплат надбавки НЕ проходить військову службу, не може бути позбавлений права на отримання надбавки. 

Варто розуміти, що ЗУ № 2109 та Постанова КМУ № 79 не містять жодних винятків стосовно процесу проходження військової служби (строкова військова служба або військова служба у порядку мобілізації, військова служба за призовом або за контрактом тощо).

3.1.4. Умова “фактичного здійснення догляду за дитиною з інвалідністю”

Як серед норм ЗУ № 2109, так і серед норм Постанови КМУ № 79 не міститься жодних посилань на конкретний та вичерпний перелік документів, які мають/можуть бути подані особою з метою підтвердження наявності факту здійснення догляду за дитиною з інвалідністю.

Отже, службові особи управління соціального захисту населення під час прийняття заяви про отримання надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю НЕ мають права вимагати від Першої категорії законних представників будь-які довідки, видані органами державної влади/місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності та виду діяльності, акти, складені органами опіки та піклування та/або управліннями соціального захисту населення, та/або інформацію, зафіксовану у будь-якій іншій формі, на підтвердження “фактичного здійснення догляду” за дитиною з інвалідністю.

Перевірка наявності факту здійснення догляду за дитиною з інвалідністю з боку Першої категорії законних представників теоретично може бути проведена кожним окремо взятим управлінням соціального захисту населення у складі місцевої державної адміністрації та/або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених у положенні про орган соціального захисту населення, затвердженому органом місцевої виконавчої влади та/або місцевою радою у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

3.2. Друга група законних представників

Для цієї категорії осіб на законодавчому рівні передбачено одночасна наявність трьох умов:

1. Вона має перебувати або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, або у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, або у відпустці без збереження заробітної плати;
2. Дитина з інвалідністю повинна потребувати домашнього догляду; 
3. Особа повинна фактично здійснювати догляд за дитиною з інвалідністю.

3.2.1. Умова “перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, або у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, або у відпустці без збереження заробітної плати”

Питання, пов’язані із наданням будь-яких видів відпусток, регулюються положенням Закону України “Про відпустки” від 15.11.1996 року № 504/96 (далі – ЗУ № 504/96).

Так, відповідно до ст. 17 ЗУ № 504/96 

“Стаття 17. Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів – 70 календарних днів;

2) після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).”

Отже, зазначена відпустка надається Другій категорії законних представників – матерям новонароджених дітей, – до та після пологів для створення реальної можливості відновлення функцій організму у післяпологовий період.

Згідно з ст. 18 ЗУ № 504/96 “після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку”.

Отже, ця відпустка розрахована на період, коли новонароджена дитина потребує особливого догляду з боку Другої категорії законних представників у зв’язку із її віковими та фізіологічними особливостями.

Стосовно “відпустки без збереження заробітної плати”, то тут норми ЗУ № 504/96 виділяють два її підвиди:

• відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку (ст. 25 ЗУ № 504/96);
• відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 ЗУ № 504/96).

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ № 79 

“надбавка на догляд також призначається особам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати незалежно від того, за якою дитиною вона перебуває у відпустці, якщо дитина з інвалідністю віком до 18 років потребує домашнього догляду, …”.

Таким чином, якщо одна із відпусток, зазначених у цьому розділі, надана у зв’язку із наявністю дитини, яка при цьому не має статусу “інвалідності”, то право на отримання надбавки НЕ втрачається особою за умови, що інша дитина з інвалідністю віком до 18 років потребує домашнього догляду.

3.2.2. Умова “фактичного здійснення догляду”

Щодо Другої категорії законних представників, то відповідно до п. 6 Постанови КМУ № 79 їм разом із заявою про отримання надбавки потрібно подати “первинний обліковий документ № 080-1/о “Довідка про потребу дитини (дитини з інвалідністю) у домашньому догляді” за формою, затвердженою МОЗ (далі – довідка про потребу дитини (дитини з інвалідністю) в домашньому догляді), та копію наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки або витяг із них”.

Відповідно до п. 3 “Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о “Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді”, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров’я від 11.06.2012 року № 430 

“форма № 080-1/о надається для дитини (дитини-інваліда), яка потребує домашнього догляду, одному з батьків, усиновителю, опікуну, піклувальнику дитини-інваліда, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати та фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії для звернення до органів праці та соціального захисту населення за отриманням надбавки на догляд за дитиною-інвалідом відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та жінці, батькові, бабці, дідові чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, для надання відпустки без збереження заробітної плати”.

Таким чином у разі, якщо один з батьків дитини з інвалідністю, який відноситься до Другої категорії законних представників, разом із заявою про отримання надбавки не подасть довідку про потребу дитини (дитини з інвалідністю) в домашньому догляді, службові особи управління соціального захисту населення під час прийняття заяви про отримання надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю мають право відмовити у призначенні нарахування такої надбавки.

Знов таки, зазначена довідка підтверджує лише факт “потреби у догляді” дитини з інвалідністю віком до 18 років, проте вона ніяким чином не може підтвердити “фактичне здійснення догляду” з боку осіб, які відносяться до Другої категорії законних представників. 

Проте вимагати будь-які інші документи, не зазначені у ЗУ № 2109 та/або Постанові КМУ № 79, посадові особи управління соціального захисту населення НЕ мають права.

4. Отримання державної соціальної допомоги та надбавки під час дії правового режиму воєнного стану

Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану» від 07.03.2022 № 214 (далі – Постанова КМУ № 214). 

При цьому Постановою КМУ № 214 НЕ передбачається жодних додаткових вимог та/або умов щодо отримувачів державної соціальної допомоги та/або надбавки, порівняно з проаналізованими нами вище законодавчими актами. 

Відповідно до п. 1^-1 Постанови КМУ № 214 

«строк виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю продовжується на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи скасування і така виплата здійснюється за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад».

Також відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 214 

«структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних (військових) адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад інформують, зокрема, одержувачів державної соціальної допомоги, строк виплати допомоги яким припиняється з 1 січня 2023 р.; одержувачів, яким припинено виплату допомоги у зв’язку із завершенням на відповідній території бойових дій, припиненням можливості бойових дій або завершенням тимчасової окупації; одержувачів, яким припинено виплату допомоги у зв’язку з виявленням відомостей та/або отриманням інформації, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання державної соціальної допомоги та на визначення її розміру, шляхом надсилання повідомлення поштою/електронною поштою/засобами мобільного зв’язку про необхідність оновлення документів, необхідних для продовження отримання допомоги».

5. Висновки 

На підставі аналізу положень ЗУ № 2109 та Постанови КМУ № 79  повідомляємо, що при оформленні державної соціальної допомоги в якості отримувача допомоги допускається вказання батька дитини, який працевлаштований, і одночасно в якості отримувача надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю можна вказання мати, яка не працює.

Законодавство України станом на сьогоднішній день не містить положень про те, що отримувач державної соціальної допомоги і надбавки обов’язково має бути однією і тією ж особою, або ж навпаки – що отримувачами зазначених соціальних виплат повинні бути різні особи (кожен з батьків окремо).

Норми ЗУ № 2109-III, ані норми Постанови КМУ № 79 НЕ висувають жодних додаткових вимог та/або умов до отримувачів державної соціальної допомоги. 

Але для отримувачів надбавки такі вимоги є, і особливості їх дотримання були висвітлені нами вище. 

Тобто можливі 2 абсолютно законні ситуації:

1. Коли отримувачем державної соціальної допомоги і надбавки одночасно є один з батьків дитини з інвалідністю (законний представник), якщо він відповідає критеріям отримувача цих соціальних виплат, визначеним у ЗУ № 2109 та Постанові КМУ № 79, а також подав до управління соціального захисту населення підтверджуючі документи у визначеному зазначеними нормативними актами обсязі. 

2. Коли отримувачем державної соціальної допомоги є батько, а надбавки – мати (чи навпаки), оскільки кожен із них є законним представником дитини і має право бути отримувачем відповідного виду соціальної виплати за умови:

• відповідності критеріям отримувачів державної соціальної допомоги та/або надбавки;
• надання до управління соціального захисту населення підтверджуючих документів в обсязі, визначеному вимогами ЗУ № 2109-ІІІ та Постанові КМУ № 79.