Чи можливе надання дитині з інвалідністю підгрупи А ІІІ групи інвалідності після досягнення 18 років?

Порядок встановлення малолітній та/або неповнолітній особі статусу «дитина з інвалідністю» визначений Постановою Кабінету міністрів України «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям» від 21.11.2013 року № 917, а саме положеннями «Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям», затвердженого зазначеною постановою (далі – Постанова КМУ № 917). 

Так, категорія «дитина з інвалідністю» відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 917 присвоюється особам віком до 18 років за результатами проведення медико-соціальної експертизи лікарсько-консультативною комісією. 

Натомість, особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров’я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування присвоюється категорія “дитина з інвалідністю підгрупи А”.

Згідно з п. 8 Постанови КМУ № 917 «у разі встановлення інвалідності комісія складає на підставі плану медичної реабілітації індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці».

Індивідуальна програма реабілітації визначає конкретний план заходів та строк його виконання з метою поступового поліпшення стану здоров’я дитини з інвалідністю, у тому числі підгрупи А, та максимальне відновлення її фізичних та/або психологічних можливостей для стабільного розвитку і становлення особистості.

Оскільки така програма є обов’язковою до виконання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності та виду діяльності, то дитина, яка має статус «дитини з інвалідністю», отримуючи медичні, реабілітаційні, освітні чи будь-які інші послуги, завжди користується ними із особливостями, спрямованими на поліпшення стану її здоров’я, визначеними такою програмою.

Саме тому Постанова КМУ № 917, а саме у п. 9, визначає необхідність періодичного проведення повторних оглядів дитини з інвалідністю задля визначення позитивних зрушень за результатами її лікування, коригування індивідуальної програми реабілітації до настання повноліття тощо. 

А що ж відбувається після досягнення дитиною з інвалідністю 18 років? Чи впливає присвоєння категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» на подальше визначення «дорослої» групи інвалідності?

Питання призначення та проведення медико-соціальної експертизи, зокрема, для повнолітніх осіб регулюється «Положенням про медико-соціальну експертизу», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі – Постанова КМУ № 1317). Саме на підставі положень цього документа дитина з інвалідністю, у тому числі підгрупи А, буде проходити комісійне обстеження для визначення ступеня її розладів здоров’я та присвоєння статусу «особа з інвалідністю» певної групи.

Визначення наявності та/або відсутності тих чи інших розладів здоров’я, а також ступінь їх прояву та негативного впливу на життєдіяльність особи, що досягла повноліття, та до цього мала статус «дитина з інвалідністю підгрупи А» є прерогативою медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). 

Згідно з нормою п. 17 Постанови КМУ № 1317 «медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності». 

Це означає, що визначення стану здоров’я дитини з інвалідністю підгрупи А на момент звернення до МСЕК ґрунтується на вивченні, зокрема, результатів її попереднього лікування та реабілітації на підставі проведення нових досліджень, оглядів та/або наявної медичної документації, створеної закладом охорони здоров’я, у якому така дитина проходила зазначене лікування та/або реабілітацію. За підсумками такого вивчення буде визначатись наявний ступінь фізичних та/або психологічних розладів здоров’я та їх вплив на одну чи декілька сфер життєдіяльності такої дитини на момент обстеження МСЕК. Виходячи із результатів такого визначення особі, яка досягла повноліття, присвоюється статус особи з інвалідністю I, II чи III групи.

Відповідно до п. 26 Постанови КМУ № 1317 «особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності».

Відповідно до абз. 2 п. 27 Постанови КМУ № 1317 «до I групи (інвалідності – ред.) належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування».

Згідно з абз. 9 п. 2 Постанови КМУ № 1317 «підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі».

Відповідно до абз. 21 п. 2 Постанови КМУ № 1317 «підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту».

Вищезазначені положення надають загальне уявлення про підстави призначення тієї чи іншої групи інвалідності особі, яка досягла повноліття. 

Відповідно, якщо дитина з інвалідністю підгрупи А отримувала належне та у повному обсязі лікування, передбачене індивідуальною реабілітаційною програмою, не виключається можливість поліпшення стану її здоров’я, зменшення ступеня проявів фізіологічних та/або психологічних, психічних чи інтелектуальних відхилень, які стали першопричиною отримання статусу дитини з інвалідністю підгрупи А. 

Відповідно, якщо здатність до навчання та працездатність дитини з інвалідністю, яка досягла 18 років, а також її здатність до самообслуговування та ведення самостійної життєдіяльності підвищились, то МСЕК має прийняти до уваги ці критерії при визначенні групи інвалідності. 

Варто зазначити, що остаточне рішення у таких питаннях приймаються виключно лікарями та іншими спеціалістами у галузі медицини, які володіють спеціальними знаннями у сфері охорони здоров’я, виступають членами МСЕК і несуть відповідальність за своєчасність, повноту і точність результатів медико-соціальної експертизи.

Особливості проходження МСЕК під час дії воєнного стану

На період дії воєнного стану порядок проведення огляду МСЕК було значно спрощено, у тому числі і щодо проведення огляду дітей з інвалідністю, які досягли повноліття.

Питання оновленого порядку проходження МСЕК регулюються Постановою Кабінету  Міністрів України «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» від 08.03.2022 року № 225 (далі – Постанова КМУ № 225).

Нижче будуть наведені основні особливості діяльності МСЕК під час воєнного стану:

• у разі коли особа (у тому числі дитина з інвалідністю – ред.), що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії (пп. 1 п. 1 Постанови КМУ № 225);
• Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності (пп. 2 п. 1 Постанови КМУ № 225).

Таким чином, провести МСЕК дитини з інвалідністю, зокрема, підгрупи А, під час воєнного стану є можливим без прив’язки до місця проживання такої дитини у заочному форматі.

ВИСНОВКИ

Питання присвоєння групи інвалідності дитині з інвалідністю підгрупи А, яка досягла повноліття, вирішується спеціалістами МСЕК відповідно до положень порядку проведення медико-соціальної експертизи, вказаних у Постанові КМУ № 1317. 

Остаточне рішення про обрання групи інвалідності приймається членами МСЕК спільно за результатами проведення попереднього огляду, вивчення історії хвороби, ознайомлення з результатами минулого лікування та реабілітаційних заходів тощо, після чого, враховуючи фактичний стан здоров’я такої дитини, їй присвоюється статус інвалідності певної групи. 

Присвоєння групи інвалідності пропорційно залежить від повноти та якості заходів лікування та реабілітації відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю підгрупи А, які мали за мету сприяти позитивним зрушенням у подоланні та/або мінімізації негативного впливу розладів здоров’я, які стали першопричиною отримання категорії інвалідності, на організм дитини.

Юрист Лілія Верьовкіна та Дмитро Черняченко